Перший «Форум усної історії України», який відбувся у жовтні в Києві, залишив по собі багато цитат та думок, вартих уваги. Зокрема, партнери заходу та його keynote-спікери поділилися своїми поглядами на те, чому важливо документувати досвіди війни росії в Україні. 

Захід ініціював Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова у партнерстві з USC Shoah Foundation та Oral History Association, КНУ імені Тараса Шевченка та Університету Марії Кюрі-Склодовської (Люблін).

Професор Валентин Балюк — директор Центру Східної Європи Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні — підкреслив важливість співпраці УМКС з Музеєм «Голоси Мирних», яка триває вже майже рік, і говорив про втілення гасла «ніколи знову».

«Ініціатива, яку розпочав Музей, є дуже потрібною не лише щоб фіксувати свідчення усної історії серед людей, які пережили лихоліття війни з 2014 року. Важливо передати ці свідчення наступним поколінням. Щоб „ніколи знову“ було дієвим, — потрібно довести провину росії в суді, щоб росія та її правителі відповідали перед міжнародними судовими інстанціями. росія напала на Україну не вперше, тому що ніколи не несла відповідальності за свої злочини». 

Професор Володимир Бугров — ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка — вважає документування досвідів війни не менш важливим, ніж кримінальне, задля історичного засудження та неповторення злочинів.

«Рашистські негідники узурпували на себе Другу світову війну, де було чотири українські фронти, де половина населення України воювала, а вся територія була окупована. Ми кажемо „ніколи знову“, а вони — „можем повторить“. Ця узурпація історичної спадщини та моральна легітимація і призводять до повтору. Я переконаний, що цей проєкт, свідками якого ми є, є надважливим саме у морально-історичній, морально-легітимуючій площині для суспільства» 

Антон Лягуша — кандидат історичних наук, академічний директор магістерських соціальних та гуманітарних студій у Kyiv School of Economics — підкреслив цінність фіксування будь-яких свідчень війни.

«Усі свідчення, від Twitter та TikTok до музеїв і архівів, роботи істориків — необхідні. Перша задача: вони дозволяють нам інтерпретувати власну історію з точки зору політичної нації. Друга: професійна робота зі збирання свідчень, які будуть документами на міжнародному суді. Третя: можливість сказати і показати світу, що тут відбувається, щоб нам допомагали і ми разом боролися. Четверта: можливість показати різний досвід. У нас не буде однієї організації або партії, хто від свого імені буде розповідати історію цієї війни. Голос кожного українця — важить». 

Наталя Ємченко — директорка з комунікацій SCM, членкиня наглядової ради Фонду Ріната Ахметова — зазначила, що документаційні ініціативи про війну працюють не лише на історію — і в цьому є сила.

«Це великий важливий внесок у формування та збереження правди про цю війну. Це питання національної пам’яті для України: те, що ми про себе знаємо, є результатами наративів інших країн, і ми маємо повернути собі свій. Це все, що стосується справедливості. Це інформування світу через історії людей, які проживають війну. А також — робота з травмою війни і терапія». 

Доктор Пйотр Цивінський — історик, громадський діяч, Директор Державного музею Аушвіц-Біркенау і президент Фундації Аушвіц-Біркенау (Польща) — озвучив свій погляд на важливість документування подій та свідчень війни. 

«Це стане свідченнями на судових процесах: судді та прокурори мають знати, хто особисто був присутній під час події та може про це свідчити. Це критично для законності цих процесів. Для істориків це одне з найважливіших джерел інформації про війну. І це дуже важливо для освіти нових поколінь, які зможуть почути голоси жертв цієї війни».

Форум є ініціативою Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, який документує свідчення цивільних про війну від першої особи та зібрав вже понад 85 тисяч історій. Слідкуйте за новинами про захід, що відбувся, на сайті Музею https://civilvoicesmuseum.org/news