У 2014 році на мою Батьківщину, на Донбас, прийшла велика біда. Ім’я якої — війна. У біді опинилися всі: і діти, і старі люди. Через 8 років ця біда зачепила всю Україну, принесла ще більше горя нашій країні.
Сьогодні всі наші зусилля зосереджені лише на одному — допомогти Україні перемогти у цій війні, допомогти мирним українцям вижити.
Кожен день роботи мого благодійного Фонду вчора, сьогодні і завтра — це тисячі врятованих життів.
І тисячі історій — історій біди і порятунку під час війни. Історій болю від втрати близьких і рідного дому. Безумовно, це наш спільний біль і наша рана, яка не загоюється.
Я б хотів, щоб усі ці історії не стерлися з пам’яті, щоб наші спогади залишилися назавжди. Щоб кожна людська історія з Музею «Голоси Мирних» стала закликом до припинення цієї жахливої війни та недопущення подібних трагедій у майбутньому.