Журналісти південнокорейського видання ETODAY звернулися до Фонду Ріната Ахметова із запитом про програми підтримки дітей, які системно отримують допомогу Фонду під час війни, а також діляться своїми історіями про пережите для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Про підтримку та відновлення постраждалих дітей України журналісти розповіли у редакційному матеріалі.

6 мільйонів українських біженців розселилися по всій Європі, 88% з них — жінки та діти. Діти, які безпосередньо розповідають про війну, отримують психологічну підтримку від Фонду Ріната Ахметова. Крім запису свідчень, їм надають консультації експертів, допомагають у встановленні слухових апаратів та інше.

«Близько другої години ночі будинок почав трястися. Тоді всі члени родини прокинулися і почали дивитися новини. Вранці, поглянувши у вікно, побачили, що небо стало сірим через вибухи».

Павло, який жив у Харкові, святкував Міжнародний день дітей разом з друзями напередодні російського авіаудару. Того вечора його мати посадила його, щоб щось сказати, але хлопчик, який був зайнятий спілкуванням з друзями, зрозумів зміст її слів лише тоді, коли почув ранковий гуркіт. Згодом родина Павла евакуювалася до Львова, але тепер вони повернулися до Харкова. Попри те, що російські атаки продовжуються, місцеві жителі намагаються відновити своє життя.

Шестирічна Вероніка з Дніпра досі боїться вікон. Її страх викликаний уламками вибухів та пожежами, які проходили крізь вікна. Де б вона не бачила вікна, одразу шукала місце, де сховатися.

Батьки Вероніки розповіли: «Коли ми приїхали до будинку друга після війни, дочка побачила вікно на кухні й сказала, що тут теж може виникнути пожежа, як у нашому домі. У спальні теж було вікно, і вона настільки злякалася, що знепритомніла і заснула».

Нещодавно ETODAY мав можливість почути живі свідчення про травми, яких зазнають українські діти внаслідок війни, від представників Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, який займається записом свідчень людей, що вижили під час війни в Україні. Музей працює завдяки однойменному Фонду, заснованому відомим українським бізнесменом Рінатом Ахметовим, і вже зібрав понад 115 000 свідчень, пов’язаних з війною.

Співробітники Фонду Ріната Ахметова зазначають: «Російське вторгнення почалося у 2014 році, тому це вже 11-й рік війни, а не третій. На жаль, з 24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, кількість свідчень значно зросла».

Що змінилося для дітей до та після війни? У Фонді відповіли: «Діти, які протягом кількох місяців після початку війни переїхали до безпечних міст, адаптувалися там і стали більш впевненими й активними. Вони ставлять питання про майбутнє та різні аспекти життя. Натомість діти, які залишилися в прифронтових містах або містах, які часто потерпають від обстрілів, таких як Харків, Херсон, Київ, Дніпро, Запоріжжя, Суми та Донецьк, поводяться інакше. Вони стали тривожними, часто хворіють, багато сплять і демонструють ознаки хронічного стресу. Постійні загрози, такі як повітряні тривоги, руйнування та смерть, глибоко впливають на дітей».

За даними ЮНІСЕФ, в Європі налічується 6 мільйонів українських біженців, 88% з яких — жінки та діти. Діти особливо страждають через проблеми з психічним здоров’ям, доступом до освіти, води, електрики та опалення. Багато з них піддаються ризику захворювань, ізоляції та сексуального насильства. А в Україні, за даними ООН, тільки цього року через російські ракетні та дронові атаки загинуло 44 дитини та 224 дістали поранення.

Що означає для дітей розповісти свою історію під час війни? У Фонді пояснюють: «Інтерв’ю з дітьми часто мають терапевтичний ефект. У психології існує метод лікування травматичних переживань, коли людина розповідає свою історію іншому, отримуючи підтримку і поділяючи свої почуття. Після того, як діти дають свідчення, вони відчувають не лише смуток і біль, але й полегшення та мир». І додають: «Ми працюємо з психологами, щоб допомогти дітям вільніше розповідати про жахи війни, перетворюючи те, що вони пережили, на свою власну історію». Наприклад, 11-річна Христина, яка взяла участь у свідченнях, сказала: «Під час розповіді я відчула, що знову опинилася там, але все ж змогла подивитися на це, не уникаючи».

У Фонді підсумовують: «Стало зрозуміло, що не лише виживання, але й необхідність говорити про свій біль перед іншими є важливою. Ми зберігаємо пам’ять про минуле і теперішнє заради кращого, мирного майбутнього». Співробітники додають, що під час розповідей діти часто емоційно зворушені, тому присутність психолога є необхідною.

Музей і Фонд активно запрошують психологів для реалізації проєктів, спрямованих на підтримку дітей. Зокрема, проєкт «Мирний відпочинок дітям України», у якому беруть участь діти віком від 10 до 16 років, надає допомогу дітям декількох категорій: діти, депортовані до Росії та повернені назад; діти, які втратили батьків під час війни; діти, які перебувають у прийомних сім’ях чи дитячих будинках; діти під опікою або усиновлені; діти, які живуть у регіонах з активними бойовими діями; діти, які постраждали від військових дій.

Співробітники Фонду кажуть: «Психологи працюють з травмами минулого, але тепер більше зосереджені на позитивних аспектах взаємодії. Наш пріоритет — допомогти дітям сформувати позитивний образ майбутнього та виробити корисні звички для відновлення».

Через війну багато дітей залишаються без належної опіки. Вони часто піддаються ризику необдуманих злочинів. Щоб розв’язати цю проблему, Фонд здійснює й інші програми. Зокрема, організовує рекреаційні табори для дітей, які втратили батьків або потребують соціалізації, а також надає підтримку дітям-сиротам у пошуку нових сімей. Окрім того, Фонд забезпечує дітей, які втратили слух через вибухи, слуховими апаратами, а на Новий рік чи Різдво дарує подарунки, як заведено у звичайних сім’ях.