24 лютого 2022 Олена знаходилася в Брно, у Чехії. Але вся її родина - батьки, сестра з сином та чоловіком - були в Маріуполі. Вони переховувалися від російських бомбардувань в будинку. Олена пропонувала їм поїхати. Була машина. Проте рідні відмовилися. 

Після 1 березня зв'язок обірвався. Але 8 березня Олені зміг зателефонувати Артур, чоловік сестри. Вони розмовляли 10 хвилин. Говорили, що немає води, закінчується їжа, постійні обстріли. А потім було 12 днів тиші. 

"Чи живі вони? Адже вода мала вже закінчитися. Я намагалася шукати рідних через волонтерів. Спочатку надсилала гроші до фондів. В надії, що гуманітарний груз доїде. Коли дізнавалися адресу, говорили: "Дівчино, туди ніхто не поїде. На цій вулиці йде танковий бій". 

Спроби домовитися з волонтерами були марні. Намагалася зв'язуватися з сусідами. Познайомилася з дружиною сусіда, який мою родину і вивіз. Вже після смерті Артура. 20 березня з номера Артура зателефонувала сестра. Вона кричала: "Артура вбило "градом". 

Батько, мама, сестра та племінник вижили. Наш електрокар витримав 77 км до Ялти. За 10 днів доїхали до Брно. І почалася довга реабілітація", - розповіла Олена.