Федоряка Тетяна, 10 клас
комунальний заклад «Вінницький ліцей №32»
Вчитель, що надихнув на написання есе: Діденко Світлана Іванівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Багато хто в наш час знає кіновсесвіт «Marvel» – серію супергеройських фільмів, пов’язаних в одне ціле. Усі бачили ілюстрації супергероїв – людей з надзвичайними можливостями в яскравих костюмах. У дитинстві я захоплювалася серіалом і не здогадувалася, що зустріну справжніх супергероїв, що зло та смерть реальніші, ніж у фільмах…

2014… Донецьк… Маленька Тетянка прокинулася від канонади. У місто вдерлася армія зомбі-знищувачів. Відчай, страх, холод підвалу відчуваю й донині. Тоді я вперше зустрілась зі Смертю: вона забрала дворічну сестричку. Нам вдалося вирватися з окупованого Донецька. Новим домом для моєї сім’ї стала тиха й затишна Волноваха. Щасливі шкільні роки, друзі допомогли забути пережиті страхи. Життя поволі налагоджувалося…

24 лютого 2022 вмить стерло роки щасливого життя. Я знову зустріла Смерть. З цього дня й до евакуації вона постійно супроводжувала мене. Її холодний та важкий подих не відпускав. Вона стояла наді мною в підвалі, поки я спала, блукала поруч, коли виходила на вулицю.

В один момент перед нами постав вибір: виїжджати під обстрілами чи не ризикувати. Здавалося, смерть дала нам шанс на життя - вказала своєю рукою на вихід з підвалу, переконала, що час їхати. Обстріли не вщухали, але ми ризикнули. Нам вдалося вирватися. Смерть відпустила нас...

Тож тепер я точно знаю, що суперсила є в кожному з нас, у кожному, хто не здався, хто знайшов у собі сили протистояти злу й жорстокості. У цей складний час нас, українців, згуртувала таємнича та водночас чарівна сила - сила свободи, яка стала нашою потужною зброєю проти ворога.

Ми, як супергерої, маємо місію нашої боротьби. Вона скромна і велична водночас: повернути те, що належить нам по праву, маємо побороти зло, щоб Каховка й Донецьк, Луганськ і Маріуполь, Мелітополь і Волноваха, Сімферополь і Керч - усі до одного міста і села повернулися до рідного дому, до України. Наша місія - показати всьому світу, що ми гідні незалежності, наше прагнення - передати нащадкам спадщину, збережену нашими прадідами, а не війну.

Так, українці справді наділені суперсилою! Ми, нащадки Кобзаря, що маємо в серці неньку Батьківщину, а в душі полум’я патріотизму, володіємо суперсилою. Нас не зрозуміє той, хто забув, що таке воля, хто зрікся пам’яті роду й проміняв вільну ластівку на сліпого орла.

У часи збройної агресії московитської держави кожен знайшов у собі приховану суперсилу, яка ще з народження жила в його серці – суперсилу бути українцем. Ця сила пробудила великих воїнів, які стали за захист нашої Вітчизни, боронять її від ворожої навали. Наші захисники й захисниці – супергерої, борючись зі злом, вони кожного дня наближають нашу омріяну ПЕРЕМОГУ.

Зараз я живу у Вінниці. Радію, що маю змогу долучитися до волонтерської допомоги воїнам ЗСУ. У моєму ліцеї виготовляють маскувальні сітки, окопні свічки, які ми разом з оберегами відправляємо нашим захисникам. Нещодавно організували благодійний ярмарок і на виручені кошти придбали тепловізори та старлінки для воїнів - випускників ліцею.

Наша незламність – у вірі в перемогу добра над злом, любові над ненавистю і злобою, творенням над руйнуванням та спустошенням. Наша сила – у любові до квітки в полі, до співу пташини на світанку, до промінчика в очах коханого, у молитві матері, у потиску руки друга, у погляді вдячності кожному захиснику рідної землі. Безмежжя херсонських степів, шурхіт хвиль Чорного моря, Карпатські гори й полонини, Дніпро й Сіверський Донець – це все Україна. Кожний українець та українка: воїн чи медик, учитель чи пожежник, учень чи студент, дитина чи дорослий - має суперсилу, адже всі ми громадяни вільної держави. Я переконана: ще багато століть у часи технологічної сингулярності чи Нового, поки нам невідомого світу людство буде надихатися суперсилою, яку проявили українці, відстоюючи свою незалежність та право бути господарями на рідній землі.