Історія подана мовою оригіналy
Виктор Меламед – преподаватель, художник, иллюстратор создал арт-мемориал, посвященный войне России против Украины. Виктор рисует портреты погибших мирных жителей, чтобы почтить их память и рассказать об ужасах войны.
Виктория Амелина
37 лет, писательница, поэтесса, лауреатка премии Джозефа Конрада. Состояла в группе Truth Hounds, расследовавшей военные преступления в Украине. Получила тяжелые ранения 27 июля при попадании российского Искандера в ресторан Ria Lounge в Краматорске, где ужинала вместе с группой колумбийских писателей и журналистов, которых сопровождала как переводчица. Трое из них тоже были ранены. Виктория умерла ночью в больнице.
Вот одно ее стихотворение:
Пам'ятаю, як я себе берегла малою
Якби зі мною трапилася біда
Мій дідо плакав би так нестерпно
Як в день, коли в лікарні померла баба
Але ж мій дідо уже полетів за нею
Тому я давно не боюся війни і смерті
Коли снаряд вбиває сусідську дівчинку
Я сперечаюся з небом, де всі вони
Кажу, подивись, це ж в мене немає діда
І навіть мій дід погодився би зі мною:
Так, краще б тебе, бо в тебе немає діда
А її, подивися, сидить і сидить над нею
Він навіть не може плакати
так нестерпно
Насправді і я би також - не зміг.