Герасимчук Кіріл

Бердянська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №16 з поглибленим вивченням іноземних мов, 11 клас

Учитель, який надихнув - Нюкало Олена Володимирівна

«Моя Україна майбутнього»

Минуле – сучасне – майбутнє… Вони так щільно пов’язані: без першого немає наступного, а відтак стає примарним останнє. М.Рильський зазначав: «Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього». Ми, на жаль, не дуже добре знали, а тому припускалися помилок і ледь не втратили України, перспективи на майбутнє. Сьогодні це майбутнє для багатьох ефемерне й непевне. Нині для більшості актуально вижити. І все ж таки тричі мудрий той, хто, попри неймовірні умови, не втрачає можливості мріяти й планувати майбутнє.

Згадаймо настанову Г.Сковороди: «Бери вершину – матимеш середину». Чим дальшу ставитимемо перед собою перспективу, тим більше досягнемо в житті. Моя перспектива – Україна, яка гідна серед гідних, шанована у світі.

«Захочеш – і будеш. В людині, затям, лежить невідгадана сила», – стверджував Олег Ольжич. І мав рацію. Я в цьому не раз переконувався. І коли виїжджали з окупованого міста, і коли долали кілометри різних країн, і тепер, коли перебуваю з мамою за кордоном і навчаюся іноземною мовою, аби вибороти можливість здобути вищу освіту й прислужитися нею в майбутньому Україні. А вона потребуватиме розумних людей, здатних тверезо думати, приймати правильні рішення, дотримуватися законів.

Моя Україна майбутнього – це правова країна. Мої пріоритети – глибокі знання. Багато хто каже: «Добре вам там, за кордоном». Аж ніяк. Чужина є чужина. Тому її так і називають. Чуже все: мова, культура, закони… Багато хто не витримує, ламається. А треба мобілізуватися, виважити всі «ЗА» і «ПРОТИ». І діяти. На цьому наголошувала Л.Костенко: «А треба жити, треба якось жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт».

І треба бути вдячним. Вдячним тим, хто залишився в Україні й виборює її майбутнє, тим, хто дав прихисток. Я вдячний. І намагаюся робити все, що можу, навіть більше. Якби хтось сказав мені два роки тому, що старанно вивчатиму іноземні мови, напевно б, тільки усміхнувся. Сьогодні, попри великі труднощі, учу англійську, німецьку, французьку й навіть люксембурзьку. Я маю здобути освіту. Кращу освіту. Сьогодні це конче важливо. Це мій борг перед тими, хто боронить Україну зараз, кого забрали небеса. Минулого вересня мені глибоко в душу запали слова бійця К.Серги, що навчання – наш фронт. І не менш складний. І Україні так будуть потрібні наші руки й мізки. Цьогоріч вразився роликом від Головнокомандувача В.Залужного із закликом здобувати освіту. Це сьогодні мій фронт. Тож маю тримати оборону, виявляти наполегливість і несхитність. Уже сьогодні дбати в такий спосіб про майбутнє нашої країни. Це важко. Але не неможливо. Знаю це з власного досвіду. Коли за чотири місяці надскладного навчання в Люксембурзькій школі отримав високі показники й схвальні відгуки, відчув вагомість докладених зусиль.

Я дорослий. Вірніше, я став дорослим, пробувши тривалий час в окупації, подолавши 17 блокпостів, виїжджаючи на підконтрольну територію, поживши в таборах для переселенців за кордоном. Маю кишенькові гроші, не палю й не зловживаю алкоголем, по можливості доначу на Армію. І нехай це не така вже й велика сума, але ж лепта вдовиці дорогого варта. І вчуся. Наполегливо, щоденно. Навіть улітку займався на курсах аби підвищити освітній рівень й отримати право навчатися в старшій школі: у Люксембурзі навчання після 16 не є обов’язковим.

А я маю вчитися, маю здобути вищу освіту, юридичну. Не тільки для себе, а й для рідних, свого міста, країни. Беру участь у творчих конкурсах, пишу під керівництвом учительки історії, яка знаходиться в окупації, але теж намагається прислужитися Україні, наукову роботу в МАН. Ми й тему обрали не випадково. Досліджуємо діяльність засновників США, які заклали підґрунтя майбутньої успішної країни. Нам же теж потрібно буде вибудовувати майбутнє України. Маємо вивчити досвід європейських країн, як вивести свою на гідний щабель.

Моя Україна – розвинена правова держава. І я докладу всіх зусиль, щоб так і сталося.