Три місяці я виживала в Бахмуті. Завдяки гуманітарній допомозі врятувалась від голоду. Мій чоловік залишався у місті до листопада 2022 року. 

Я виїжджала під обстрілами. Місто руйнували на моїх очах. Я дуже вдячна, що евакуація була організована волонтерами та місцевою владою. 

Моя родина зараз розкидана Україною. Мій чоловік - поряд зі мною. Живемо на Дніпропетровщині. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Свого майбутнього я не бачу. У мене нічого немає. Я не знаю, що мені робити й куди йти. Сподіваюсь, що діти житимуть краще за мене.