Я з родиною мешкала в місті Оріхів Запорізької області. Працювала в школі.

Коли дізналася про повномасштабну війну, злякалася за дітей. У мене є дві доньки. Меншій всього лише два роки.  

Я з сім’єю виїхала до Запоріжжя. Брати з батьками теж сюди приїхали. Батьки – пенсіонери, погано ходять. Вони тяжко перенесли дорогу. Кожного дня плачуть. Хочуть додому. Собачка залишилася вдома. Її годує сусід. 

Я працюю дистанційно, щоправда, на дві третини ставки. Добре, що є хоч така зайнятість, бо зараз важко знайти роботу.

Долати стрес допомагають діти. Заради них і живу. Надіюся, що війна закінчиться якнайшвидше. Хочу жити у своєму будинку і працювати в рідній школі.