"Коли стіни від вибухів почали здригатися, тоді ми зрозуміли, що треба їхати", - згадує Ірина Мікаелян із Краматорська. У неї дві маленькі онуки та перебувати з маленькими дітьми під обстрілами було небезпечно. Рідні жінки, спускалися під час бомбардування в підвал, але з маленькими дітьми, каже Олена, сильно не побігаєш. До війни вона працювала медсестрою в Краматорській лікарні, але з початком бойових дій, медична установа закрилася і вона залишилася без роботи. Жінка захоплюється нашими небайдужими людьми, каже, що поганих людей, після початку війни вони не зустрічали.
.png "Імена")
