У Сєвєродонецьку було дуже страшно. Найбільше мене шокували авіанальоти. Бомби скидали і вдень, і вночі. Я не знав, куди бігти й де ховатись. Без води, світла та газу з родиною прожив три місяці. 

Моє житло та житло моїх дітей розбите. Коли це сталося, я зрозумів, що залишатись у місті немає сенсу. Спочатку з дружиною та дітьми дістались Слов’янська, а потім - хто куди. Я зараз живу в Полтавській області. Мені дуже приємно, що у мене нещодавно народилась онука, ця подія гріє мені душу. Так і тримаюсь. Намагаюсь не падати духом.