24 лютого зранку ми почули вибухи. Майже одразу через наше село почали їхали колони військової техніки. Нас повністю окупували. Близько місяця ми жили під обстрілами.

По будинкам ходили російські військові, грабували нас. У дітей забрали смарт-годинники.

Я продовжувала працювати у продуктовому магазині, там нас також періодично грабували. Поки ми були у селищі, особливих руйнувань не було. Згодом село почали обстрілювати.

Ми виїхали в Запоріжжя. Далі ми нікуди не збираємось. Відволіктись від того, що відбувається, допомагають діти.

Хочеться назад додому, щоб діти пішли до рідної школи. Майбутнє я бачу тільки у рідному селищі.