Я опікун двох дітей. Жила в Оріхові. В перший день війни я була вдома, у місті було гучно. Ракетні обстріли відбувались кожного дня. Мені було страшно за дітей. Доводилось сидіти у підвалі. Навколо горіли будинки, у місті було багато руйнувань. Комунікації не працювали. Не було світла, води й газу. 

Найбільше мене шокували обстріли та спустошене місто. 

На евакуаційному автобусі я з родиною виїхала до Запоріжжя. Перший час нам надавали все. Зараз живемо на квартирі. Іноді я їжджу додому. Мій будинок пошкоджений, мені боляче на це дивитись. 

Я хочу додому і щоб війна закінчилась. Мрію про мир та повернення додому.