З початку російського вторгненняя не виїжджав, живу з жінкою в м. Ізюм, ховалися в сиром подвалі, я хворий на тубік, тому не роблю. Бомби летіли на голову, так і взнали про війну.

Труднощі, з якими довелося зіткнутися під час війни-- це тепло, ліки, Їжа, світло.. не було звязку.

Шокувало як мер бросив ІЗЮМ ТА ЛЮДЕЙ.

Під час війни стикнулися з гуманітарною катастрофою - ходили до ями за водою. Їли що прийдеться. Спали на холодних стелях у підвалі.

Сина не бачу , мати хвора , я хворий. Мало кого бачу. Грошей навіть на телефон не вистачає.

Були моменти, які приємно зворушили до глибини душі - як нас 09.09 .22 - освободили.

Зараз нема роботи ні в мене. ні в жінки.

Є предмети, які нагадують про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 рокуті - осколки від снарядів.