Оксана Станіславівна згадує про колишнє чудове життя і мальовничу природу. Під час війни жінка виїжджала до міста, сподіваючись на порятунок від війни. Та коли зрозуміла, що в місті відбувається те саме, повернулася додому, а її будинок вже був зруйнований. Їй хочеться забути війну і ніколи не згадувати. Вона мріє про те, щоб відкрили кордони і була можливість бачитися з дітьми.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
