“Була надія вижити та побачити своїх онуків та правнуків. Це стимулювало жити далі”

"Прокинулася не від того, що виспалася, а від того, що були вибухи о 4-й ранку", - розповідає про перший день війни Марія Петрова. Жінка ще маленькою застала Другу світову, і ніяк не думала, що в старості їй доведеться знову переносити всі тяжкості війни. Коли у Маріуполі розпочалися сильні обстріли, жінка зі своїми рідними хотіла виїхати з міста, але окупанти не випускали людей.

10 днів Марія Іванова просиділа, а потім за допомогою волонтерів виїхала з міста та змогла возз'єднатися зі своїми рідними. Зізнається, що відсутність світла, води, газу та їжі можна було перенести, а коли ти не знаєш, чи побачиш своїх дітей, онуків та правнуків – це було дуже страшно. Зараз сім'я вся разом, вони чекають, коли закінчиться війна, і можна буде повернутися до рідного дому.