Наталія Скок, 10 клас
Зеленопідський опорний заклад загальної середньої освіти Зеленопідської сільської ради  територіальної громади Херсонської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Жукова Ганна Петрівна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

Я пам'ятаю той день, коли розпочалося повномасштабне вторгнення військ російської федерації на нашу Херсонщину. 24 лютого 2022 року моя мама прокинулася від вибухів, які було чути з Нової Каховки. Ще тоді я не розуміла, що таке війна.

Із того дня ми вже не відвідували школу, а навчалися онлайн. Люди почали готувати підвали, де можна було пересидіти під час вибухів. Ми спали в одязі, щоб у разі чого можна було швидко спуститися в підвал. Моя мама працювала в дитячому садку, який теж призупинив свою діяльність. Працівники садочка ще ходили трохи на роботу, поки в дитячий садок не в'їхали військові російської федерації.

Із того часу наше життя змінилося. Люди масово почали виїжджати: хто в Україну, хто за кордон, бо хвилювалися за життя своїх рідних. Село стало наполовину порожнім. Залишилися тільки люди похилого віку та ті, яким не було за що виїжджати. Ми з матусею залишилися доглядати за бабусею та дідусем, які вже дуже старенькі.

Було дуже страшно, коли в село приїхало багато солдат та техніки. Тоді ми намагалися без необхідності не виходити з дому, щоб уникнути неприємностей.

Більшість наших людей, які залишилися в окупації, чекали на наших українських хлопців, та були й такі, що швидко перейшли на бік ворога, бо їм почали платити російські пенсії та давати гуманітарну допомогу.

Протягом уже майже трьох років я  навчаюся дистанційно в Зеленопідській ОЗЗСО. Багато дітей з нашого села пішли навчатися в російську школу, я ж продовжила навчатися онлайн. 

У той час було дуже багато перевірок, обшуків. Перевіряли телефони, ноутбуки, документи, будинки. Так як моя мама мала свої погляди на цю війну, знайшлися люди, які прислали до нас перевірку. Усе ж таки ми залишилися при своїх поглядах.

Перебуваючи в окупації, ми не можемо вільно висловлювати свою думку й подискутувати з сусідами про побачені новини. Але ми, перебуваючи тут – під російською владою, все одно намагаємося трішки допомогти ЗСУ донатами. Ми віримо, що нас звільнять, і наші люди повернуться додому. І знову запрацюють школа та дитячий садок, будинок культури та бібліотека.
Мені дуже боляче спостерігати, як деякі наші люди перейшли на бік ворога. Отримують кошти на дітей, заробітні плати, які, як вони говорять, дуже великі, пенсії, гуманітарну допомогу, вугілля, газ. І коли з ними розмовляєш, деякі кажуть, що при Росії стали жити набагато краще, і їдять те, чого не їли в Україні.

Нас примусово заставили взяти паспорти. Ті, хто чекав і не брав, до них присилали перевірку, яка погрожувала вивезти з села. Якщо не відвідували російську школу, то погрожували, що приїде соціальна служба й забере дитину. Зараз примушують робити російські документи на будинки. У лікарнях не приймають хворого, якщо в нього немає російських документів. Будинки людей, які виїхали і не мають російських паспортів, забирають у власність російської федерації.

Я б дуже хотіла поїхати в Україну та навчатися в звичайній школі з однолітками, спілкуватися з однокласниками, розвиватися, брати участь у різних заходах. В Одесі проживає моя тітка Наталя, яка нас запрошує до себе, але в нас бабуся майже не ходить, і ми не можемо її покинути.

На жаль, ця війна забрала життя мого двоюрідного брата Владислава, який ще з 24 лютого 2022 року пішов нас захищати. Під час мінометного обстрілу в населеному пункті Мала Токмачка Запорізької області він був смертельно поранений під час евакуації побратимів 6 січня 2024 року. Тому ми з матусею дуже хочемо поїхати на могилу до нашого брата-героя, бо так і не змогли провести його в останню дорогу. 

Отже, я сподіваюся, що скоро нашу Херсонщину повністю деокупують, а ворогів прогонять геть з нашої землі. Ми квітуча нація й зможемо відбудувати те, що було зруйновано, тому що ми — міць української держави. Завжди будемо пам'ятати героїв, які поклали своє життя за цілісність та суверенітет нашої держави. Слава Україні! Героям Слава!