Перші дні війни були дуже важкими та страшними. 

Я нікуди не виїжджала, була в окупації. Труднощі полягали здебільшого у тому, що нас бомбили і не дивилися: мирне населення, чи не мирне населення. 

З продуктами і медикаментами було дуже важко. Світла не було майже вісім місяців, майже всю окупацію. 

Мої близькі і рідні були біля мене. Ми ще більше зблизилися, стали ріднішими. Війна нас об'єднала. 

Найстрашнішим для нас було те, що я не знала, чим годувати дітей, коли не було ніяких продуктів і не мали шансу ніде їх придбати. 

Я ніколи не забуду день визволення Снігурівки. Ми його чекали з перших днів окупації. Це було море емоцій, сльози радості, що наші повернулися. 

Я завжди розмовляю, коли мені важко. Проговорюю.

Сподіваюсь, що війна закінчиться вже цим літом. Мені здається, що наші хлопці впораються. 

Майбутнє бачу найголовніше мирним, тихим та спокійним. Щоб усі наші хлопці повернулися якнайшвидше додому живими і цілими.