Мене війна застала вдома. Я почула вибухи - бої були саме у нас в Охтирці. Ми ховалися з онуком у погребі. Це було дуже тяжко, йому тоді не було і двох рочків. Втім, він все пам’ятає, не дивлячись на вік. Вода у нас була, ми живемо у приватному будинку. 

На вулицях тижнями лежали тіла солдат: їх просто розстріляли.

Я нікуди не виїжджала, у мене є домашні тварини. А онука з батьками ми відправили подалі від війни.

Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться.