Я з міста Оріхів Запорізької області. Навчаюся в Київському медичному університеті. Коли почалася війна, я знаходилася в Києві, мама – в Оріхові, а тато – у Запоріжжі. З батьками не було зв’язку. Через чотири дні батьки приїхали по мене. Ми провели ніч в укритті, бо лунали вибухи. Наступного дня спакували речі й поїхали додому.

В Оріхові не було світла та зв’язку. З крана ледь текла технічна вода. Не завжди була можливість купити продукти. На ринку щось продавали, але ми боялися ходити туди через загрозу обстрілів.

Згодом були влучання в сусідні будинки. Через це ми 18 квітня виїхали до Запоріжжя. Забрали з собою котів. Вони важко перенесли поїздку: боялися великих скупчень людей на блокпостах.

У Запоріжжі ми з мамою займаємося волонтерською діяльністю. Сподіваємося, що Україна скоро переможе, і ми повернемося додому. Хочу завершити навчання і стати хорошим лікарем.