Я жила в Снігурівці. Коли почалась війна, місто окупували. Не було світла, води й газу. Магазини були закриті, аптеки також не працювали. Продуктів не було. Я харчувалась із запасів. Люди привозили товар із сіл, але там були величезні черги. 

Росіяни обстрілювали Снігурівку градами. Місто було у центрі бойових дій. Я не знала, що робити далі. 

Я не розумію, навіщо Росія на нас напала. Україна нікого не чіпала. Виїхати з міста було складно. В машинах нас було багато, було три автівки. Їхали колоною. Перетнули сім блокпостів. Коли нас зупинили буряти, наставили на нас автомати та почали кричати, щоб ми вийшли з машини. У цей момент почали летіти на нас гради. Всі лягли на землю. Я думала, що це й прийшов наш кінець. 

Ми проїхали та дістались Одеси. Було дуже багато гуманітарної допомоги. Я не знаю,  що буде далі. Вдома жити небезпечно, там немає роботи. Що буде далі, я не знаю. Дуже хочу, аби закінчилась ця безглузда війна.