Цапко Софія, Слатинський ліцей, с. Слатине

Есе "Історія моєї родини"

Частина моїх родичів пережила страшну подію - війну . Війну на Сході України , яка продовжується по сей день. Увесь цей час там знаходяться люди, які могли б зараз бути зі своєю сім'єю та займатися улюбленою справою. Але вони змушені бути там, боротися за своє життя, країну.

У мене, точніше у моєї родини, є одна історія, яка трапилася ще у 2014 році. Мої дідусь і бабуся разом і з сестрою моєї мами та її родиною, усе життя жили у Донецькій області. Моя тітка одразу повідомила, що у місті відбувається щось дивне. З'явилися озброєнні люди, за містом видно танки. Це вже було дуже дивно та лячно. Багато людей, передчуваючи щось недобре, почали їхати з міста у пошуках рятунку. Але мої рідні ще сподівалися на краще.

Через декілька тижнів ми отримали страшне по відомлення від дідуся з бабусею . Там було лише декілька слів: "На жаль, це все правда, ми їдемо з міста". Швидко зібравши найнеобхідніші речі, моя тітка зі своїм чоловіком та дітьми прибули до нас.

Дідусь та бабуся залишилися оберігати будинок та господарство. Згодом ми перестали отримувати повідомлення від бабусі та дідуся. Та дуже почали хвилюватися.

Мій батько та чоловік моєї тітоньки вирішили поїхати туди, щоб дізнатися, що трапилося і з нашими рідними. Іноді ми отримували повідомлення від мого тата. В одному він говорив про те, що коли вони приїхали до міста, то більша його частина вже була зруйнована. Будівля тітки була напіввцілілою.

А коли вони потрапили до дому бабусі та дідуся, вони побачили майже цілий будинок. А в ньому знаходилися поранений дідусь та налякана бабуся. Дідусеві терміново була потрібна медична допомога. Адже він мав велику рану на нозі.

Мої батько та дядько одразу забрали їх до нас. Та як тільки вони приїхали додому, ми відвезли дідуся до лікарні. Там йому зробили операцію. На жаль, довелось ампутувати ногу. У нас невеликий будинок. Тому було трохи затісно. Але я щаслива, що я разом зі своєю сім'єю. Зараз тітонька з сім'єю вже повернулися додому в Донецьку область, але у деяких районах ще небезпечно. Ось так я зрозуміла наскільки страшна війна.

І зараз мрію лише про одне про мир на рідній землі. Про кінець обстрілів, вибухів, кровопролиття.