Я не міг повірити, що почалася війна. Живу з бабусею, я сирота. Поки обстріли були десь далеко, залишались у Слов’янську. Потім снаряди почали прилітати у місто, і я вирішив евакуюватись. Виїжджали з бабусею з Краматорського вокзалу за день до прильоту туди ракети.

Потрапити у потяг було складно через велику кількість людей. Була суцільна паніка та розпач.

У Львові ми прожили пів року, а потім повернулись додому. 

Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і Україна розвиватиметься.