У мій дочки Влади є іграшковий лев, якого вона називає своїм талісманом. Коли минулого року вона тікала від обстрілів, то тримала його в руках. І зараз не випускає.

Лютий 2015 року ми б хотіли назавжди викреслити з пам’яті. Я з донькою йшла до лікаря.

Раптово почався обстріл. Я кричала: «Владо, біжи, ховайся!». Вона добігла до сходинок поліклініки – і перед нею в одну сходинку влучив осколок.

Вона побачила, як буквально вибухнула ця сходинка, зупинилася і сказала, що нікуди не піде.

Ми сховалися в підвалі й просиділи там кілька годин. Через шок дочка навіть не розуміла, що поранена. Осколок влучив їй у спину. Ми пішли до відділення й тільки там, роздягаючись, побачили, що Влада поранена в плече, весь одяг був у крові.

Їй зробили операцію, але страшні спогади мучать її досі. Засинає вона тільки разом зі мною.