Доброго дня, мій Санто. Мене звуть Олександр, я з міста Сєвєродонецьк, мені майже 9 років. Через тиждень мій день народження, і це перший раз коли я буду святкувати його не вдома...

24 лютого ми були вдома, нічого не передчувало біди. Коли тато прокинувся дуже рано від звуків вибухів, ми ввімкнули телевізор і там сказали, що почалася війна... Я дуже злякався. Мама зі сльозами на очах збирала речі, тато дзвонив по телефону, не знаючи куди нам їхати...

Ми поїхали до бабусі, але місто швидко окупували... Ми навіть відчули, як це, жити в окупації... 😕

Потім ми вирішили, що треба їхати в рідну Україну. І поїхали. До міста Кам'янське. Тут ми звикали жити по новому, без телевізора, комп'ютера, техніки.. просто з тим, що влізло у валізи... Через стрес, в мене ще більше погіршився зір. Я в окулярах, і постійно лікуємося.

Найбільше я сумую за своїм домом, за своєю школою, друзями, бабусею, дідусем. Мені дуже хочеться зустріти Новий рік вдома, з ялинкою і подарунками. Цього року в мене лише одне бажання – щоб Україна скоріше перемогла і ми поїхали додому. Також я дуже люблю грати в Лего, настільні ігри і мрію про трюковий самокат.

Всім Українцям я бажаю миру 🙏 і найскоріше повернутися додому 🙏