До 24 лютого 2022 року ми жили в своєму невеликому містечку. У нас було все: житло,  робота. Дитина ходила в садочок, на різні гуртки. Ми їздили влітку відпочивати на море. З війною ми втратили усе…

Зараз живимо у Дніпрі. Донька пішла тут у перший клас, дистанційне навчання. На гуртки не завжди вже ходимо, бо на це немає на даний момент грошей.

Я працювала влітку, а як пішли до школи, то дитину ні з ким залишати вдома. Спочатку доньці було дуже тяжко прийняти всю ситуацію, що трапилась з нами, вона втратила не тільки свою домівку, улюблені речі, іграшки, а і друзів, за якими вона дуже сумує...

 Чоловік перехворів сильно. У нашому місті у нього був свій бізнес. Тут потрохи з нуля починає заново створювати його. Я зараз вагітна. Займаюсь повністю дитиною.

Ми виїжджали під обстрілами. Втратити усе. Не вистачало їжі, ліків…