Я проживала в селищі Велика Новосілка Донецької області. Працювала в Центрі пробації. Маю чоловіка і дитину. Чоловік – військовий. Він пішов на службу, а ми з дитиною залишилися удвох. На 24 лютого у мене була запланована операція по заміні кристалика на оці. Через війну я не поїхала на неї. 

26 лютого сильно обстрілювали Волноваху та Вугледар. За порадою чоловіка я з дитиною поїхала до тітки в село Федорівка Запорізької області. Через тиждень воно потрапило в окупацію. Зникли світло і вода. Окупанти пограбували магазин. Ми мали їжу завдяки господарству.

Коли з’явилася можливість, ми виїхали. Зі мною їхав брат. Також ми забрали з собою жінку з двома дітьми. На блокпостах стояли великі черги, були ретельні перевірки. 

Російські військові погрожували розстрілами. Хотіли забрати автомобіль. Навіть не зважали на те, що у нашому авто було три дитини.

Зараз я мешкаю в Запорізькій області. Чоловік – у Донецькій. Велику Новосілку обстрілюють. Так залишилися свекруха і свекор. 

Сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Ми повернемося додому, допоможемо відбудувати селище і житимемо краще, ніж до війни.