Україна з 2014 року в стані війни. Я думала, що гірше вже не буде. Коли почалося велике вторгнення, світла, газу і води не стало. Вперше у житті я, охайна жінка, відчула, що таке не митися два тижні і готувати їжу на вогнищі.

Коли чоловік ходив по воду, бачив коло криниці фрагменти людських тіл – їх розірвало, коли був прильот.

Вибухи і обстріли не припинялися, гриміли безперервно. Я думала: «Вони колись сплять?»

Зрештою, ми вирішили виїжджати. Їхали через Мангуш, на блокпостах до нас не чіплялися.

Врешті-решт ми осіли у Києві – тут моя сестра має житло, тому ми живемо безкоштовно.