Зоя зустріла вторгнення на чергуванні у лікарні. І через те, що ворог вже відрізав рідне Шибене від Бородянки, їй довелося залишитися на роботі. Жінка згадує першого померлого – людину розстріляли за те, що він вийшов подивитися на ворожу колону. 

У перші дні ще була змога підтримувати зв'язок із чоловіком – так жінка дізналася, що її будинок був обстріляний. Лише в квітні вона змогла знову потрапити до Шибеного і почати відбудову рідної оселі. А ще активно стала займатися волонтерством. Разом із іншими жінками плете сітки та робить окопні свічки.