Війна вкрала дитинство у моїх дітей, відібрала все: спокій, радість, улюблені іграшки, будинок, батька,

змінила все наше життя від місця проживання до повної втрати надії на краще майбутнє.

Відсутність безпеки, постійний страх за життя дітей, втрата домівки, роботи, спокою, постійні переїзди, нові люди, тривоги, підвали, голод, холод. З чим тільки не довелося зіткнутись під час війни та найважче – втрата найдорожчої людини, опори нашої сім'ї. 17.03.2024 р. захищаючи Батьківщину зник безвісти наш тато, про що надійшло сповіщення з військової частини. В цей день наче земля з під ніг пішла. Життя втратило сенс.

24.02.2022 – день, який назавжди змінив наше життя.

Ми тижнями переховувались в підвалі від постійних обстрілів та вибухів.

Було дуже страшно, проте нам вдалося виїхати з окупованої території. Відтоді ми вимушені винаймати житло в чужому місті, постійні переїзди це також стрес для дітей, дуже важко приживатись в новому колективі. Наразі ми живемо в Полтаві. Наш тато майже з перших днів війни добровільно пішов захищати Батьківщину. Війна сама про себе повідомила гучними вибухами. Звісно в перший день прийшлось пояснювати дітям. Дуже важко було, вони подорослішали на очах з маленьких крихіток в мить перетворились на дорослих, відважних духом маленьких героїв, яким предстоїть долати багато перешкод попереду.

Найстрашнішим був той злополучний день, коли надійшло сповіщення з військової частини.

Дуже важко було пояснити дітям чого тато не дзвонить,

що взагалі трапилось, для чого йти до поліції здавати якісь аналізи ДНК, чим це допоможе і як бути далі коли ти сам не знаєш як далі, що робити і куди бігти...

Під час війни в дітей почала проявлятись тривожність, плачуть уві сні, кричать, просинаються, погано сплять, в день знервовані, пригнічені, замкнені.

Ментальне здоров'я підірвано та потребує відновлення.

Сама я не в змозі допомогти.

В мене не вистачає ресурсів, все вигоріло, пустота всередині.

Під час окупації  довелось зіткнутись з такими труднощами як нестача ліків, їжі і частково води.

Маленьке біле ведмежатко, яке донька возить кругом постійно з собою, – це та річ, з якою пов'язана наша особиста історія війни.