Я була в Харкові, коли дізналась про початок війни. Спочатку я не розуміла, що робити, але потім взяла дитину і виїхала у Вінницьку область.

Війна - це завжди жах, вона роз’єднує родини. Ми з дитиною пів року не бачили нашого тата.

Було дуже приємно, коли чужі люди ставилися до нас, як до рідних. Вони допомогли нам з житлом, їжею та одягом.

На щастя, наразі у мене є робота - я працюю лікарем.