Мені 50 років. Сім’я невелика. Я зараз в лікарні, по інвалідності - в мене серце хворе. Зараз я в лікарні в Дніпрі, а проживаю в місті Білозерське Донецької області. 

Я був на роботі. Нам сказали, що війна, і всіх розпустили по домівках.

В перші дні, навіть перший місяць не було води. Медикаменти потрошку привозили. А магазини були всі зачинені. Напруження завжди під час сирен. Чим більше сирен, тим більше психологічних проблем.

Ми находилися весь час в своєму місті, у нас було навіть два прильоти.

Діти спочатку виїхали у Дніпро, бо у нас роботи немає. Донька вивчилась на перукаря, а працювати вдома ніде.

Якби ми дужче схилилися друг до друга, було б найкраще. Думаю, що війна скоро скінчиться.