Решетник Любов Миколаївна, викладачка української мови та літератури Канівської гімназії імені Івана Франка

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Дороги до Перемоги

Дороги, шляхи… Скільки вас є?.. Далекий, споришевий, терновий, праведний, чорний, історичний, істинний, битий, тисячолітній, тисячоденний, широкий…

Ой три шляхи широкії

Докупи зійшлися…

Моя життєва дорога – це доля простої вчительки з невеличкого містечка над Дніпром, яка звикла крокувати споришевим гостинцем Правди, Істини, Любові, радіючи найменшим успіхам своїх вихованців, сонечку, птахам, весні:

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала…

Але за тисячу днів «чорна злива» намагається змінити життєву стежину не лише мою, а й долю всієї рідної «солов’їної» Батьківщини.

Чути, як 

отой лютий ще й досі відлунює далекими дзвонами нашого Успенського собору, різкими гучними канонадами на світанку, закликами: «Закрийте небо», чорними вервечками черг біля кордонів, заліпленими підлітками нашвидкуруч назвами міст,

селищ, вулиць, швидкими зборами коштів для оборони, а ще

…на передовій

Хлопець пише дівчині: «Я живий!»

Десь в Україні біля свічки маля

Свого тата-героя намалював...

Дорослішають наші діти та внуки, вчаться відрізняти добро від зла, справжні цінності від підробок, знають, що

З нами Віра! З нами Бог! З нами воля!

Козацька сила, козацький дух і перемога!

…Цей навчальний рік для мого класу особливий: має бути випускний, але не всі разом зберуться хлопці та дівчата.

Роз’їхалися, розлетілися українці, рятуючись від ворожої напасті. Усе ж таки незважаючи на це лунають телефонні гудки із різних куточків світу: США, Німеччини, Польші,– щоб побажати доброго ранку, розповісти про перші успіхи, передати вітання щирі від батьків чи розпитати про наші будні…

А ще чимало моїх знайомих білими журавлями відлетіли в засвіти, у далеку дорогу без вороття, щоб продовжилось, певно, чиєсь життя...

Я, як і всі українці, вірю, що скоро скінчаться ці тисячу днів, як «цей сон», далекий, чужий, забутий, що всі наші «воїни світла, воїни добра» повернуться до своїх рідних, коханих, діточок широкою світлою дорогою Перемоги, щоб поглянути, як

Цвіте калина коло хати...

Навкруг квітує вся земля...

Незабаром убереться земля зрання рястом, барвінком, зазвучить голосним дитячим сміхом, щебетанням соловейків на світанні озветься; прилетять лелеки до наших хат, щоб побудувати нове гніздо своїй малечі; ластівки на крилах принесуть не лише свято весни, а й Свято Перемоги!

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,

Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей...

Шлях до Перемоги проходить прямо через долю кожного з нас, українців, через наші серця...

За те, що все ближче

стає Перемога,

Подякуєм ЗСУ!

Подякуєм Богу!

На нас чекає

Шлях, шлях,

Шлях до Перемоги!..