Моїй доньці Карині дев’ять років. З початку навчального року вона пропустила багато занять – досі не відійшла від пережитого.

Цього літа дочка відпочивала в сусідньому селі в бабусі. Під час прогулянки її поранили з вогнепальної зброї. Сліпа куля пройшла через праве стегно. Дівчата гуляли, почули чергу з автомата – і Карину поранило.

З того дня я ні на мить не залишаю дочку одну. Спочатку був, звичайно, шок, потім сльози. Це дуже важко й непросто забути. Тим більше що сталося все поруч зі цвинтарем. Якось невесело взагалі…

Карину від загибелі врятувало тільки те, що стріляли з великої відстані й долетіли не всі кулі. Якщо ближче, були б зачеплені кістки, а так – тільки м’які тканини.

Обстріли в нашому селі можна почути постійно, а в лютому снаряди пошкодили житлові райони. Наш будинок теж постраждав, снаряд залетів до нас у двір, дуже сильно постраждала стінка кухні, вилетіли вікна в будинку. Житло відновили частково, на нові вікна вже не вистачило грошей, як і на подальшу реабілітацію доньки. Своєчасну допомогу надали благодійники. Три тижні Карина провела в Бердянському санаторії.