У перший день війни я була вдома. Почались обстріли, все припинило працювати. У магазинах швидко спорожніли полиці. Мене шокували обстріли. Було дуже страшно, коли летіли ракети. Діти дуже боялись обстрілів, а у доньки вроджена вада серця, їй не можна хвилюватись. Я прийняла рішення евакуюватись. Важко було від’їжджати від рідної домівки. Зараз живемо у Малокатеринівці. Тут селищна рада нам надала житло. Так і живемо. Сповідаюсь, що війна скоро закінчиться. Дуже хочу додому, бо тяжко починати все з нуля.