З початком війни ми були вимушені виїхати. Ми сім'я ВПО з двома дітьми. Спочатку ми жили в Івано-Франківську, потім за обставинами були вимушені переїхати до Дніпра. Через високу вартість оренди квартир у Дніпрі, виїхали у село. Нас прихистили добрі люди на своїй дачі, де ми прожили майже рік. Дітям погано без соціуму і цивілізації, тут вони ні з ким не спілкуються, бо дітей немає, живемо у глушині. Психологічний стан дітей не дуже, депресії.

Найважче було, коли ми місяць з початку війни жили під постійними обстрілами, кожен день ховались у коридорі, недосипали. Діти лякались, коли тремтіли стіни в домі. Також ми стикнулись з нестачею їжі, стояли у чергах за гуманітаркою під обстрілами.