У перший день війни снаряд прилетів у сусідній будинок. Потім два місяці я прожив у Маріуполі у пеклі. Не було води, світла та газу. Було дуже холодно, бо не було опалення. Продуктів було дуже мало. Мені було шкода моїх дітей, вони постійно просили поїсти. Багато сусідів загинули, коли готували їжу на багатті. 

Потім я почув, що люди виїжджають з міста. Після прильоту міни до мого двору, я остаточно вирішив виїжджати. Біля «Драмтеатру» бачив багато людей. Вони мені махали та просили забрати, але моя машина була забита. 

Проїжджати блокпости росіян було складно, вони постійно примушували роздягатись, оглядали на наявність татуювань. На щастя, вдалося виїхати. Зараз я з родиною живу на Львівщині. Дуже хочу повернутись до Маріуполя, де пройшло все моє життя.