«Коли привозили людей з-під завалів у Бородянці, вони плакали і просили забрати рідних та поранених, що лишились у біді. А Оля разом із чоловіком на автомобілі швидкої з’їздили туди тричі! Уявіть! І якби її не спинили, вона поїхала б ще!»

Ольга Боса – мужня, безстрашна медсестра, допомагала вивозити поранених людей з Бородянки.

Для мене образ справжньої медсестри назавжди асоціюється з Ольгою Босою

Після лютої весни 2022 року для мене образ справжньої медсестри назавжди асоціюється з Ольгою Босою.  

Мужність, самовідданість та милосердя цієї жінки з чарівною усмішкою назавжди залишиться у моїй пам‘яті як один із найсвітліших спогадів про ті темні часи.

Щоразу, як я забігала у лікарню, шукала її поглядом серед інших, бо її очі, повні співчуття, завжди дарували спокій, а посмішка підбадьорювала.

У той день, коли привозили людей з-під завалів у Бородянці, вони плакали і просили забрати рідних та поранених, що лишились у біді. Це було надто небезпечно, туди боялись їхати спецслужби і військові. Знаходились відчайдухи, що їхали на цивільних авто. А Оля разом із чоловіком на автомобілі швидкої з’їздили туди тричі! Уявіть! І якби її не спинили, вона поїхала б ще!

Саме через таких, як вона, розумієш, чому раніше медичних сестер називали сестрами милосердя.

Як би не було важко вона завжди знаходила слова, щоб заспокоїти і розрадити, хоч сама крадькома ховала сльози, хвилюючись за донечку, що мала ось-ось народити за сотні кілометрів від дому. Додому вона ходила, щоб прийняти душ і передягтися, а потім знову на роботу, де на неї чекали ті, хто потребує допомоги.

Кожний, кого доля зводила з пані Олею, знає, що вона турботлива, чуйна і добра.

Історія з відкритих джерел.