До війни ми дуже добре жили, працювали. До тих пір, поки один поганий чоловік не вирішив все поміняти. 24 лютого ми зранку почули вибухи, потім побачили російські танки, і я з сім’єю виїхав зі свого дому. Тоді дуже багато людей тікало від окупантів.

Виїжджати було небезпечно і важко, бо на нашому шляху були бої. Люди проривалися, як могли. Проривалися через Василівку на Запоріжжя. Все, що наживали ми і наші батьки, залишилося там. 

Тут теж у нас нічого доброго: роботи немає, а житло доводиться винаймати.

Віримо в ЗСУ і в нашу перемогу.