Мені 61 рік, я з села Баратівка на Миколаївщині. Вдома живу, сиджу без роботи. Кляті кацапи приїхали і перебили нам все: ми і господарство тримали, а зараз - нічого. У нас тут і стріляли, у нас і вікна вилетіли, до сусідів прилітало, нам шифер побило.

Дякуємо велике, що нам допомагають, і воду возять, і гуманітарна допомога є. Під час окупації треба було не хворіти, бо кацапам було однаково, хворий чи ні, тільки ходили по погребах і витягували все, що можна. 

Вони думали, як свої тельбухи набити. Приходили голі і босі. І труси з носками в чоловіків знімали. 

Коли ГЕС підірвали, то дома ті, що під річкою, затопило, і попадали дома. Дуже люди постраждали через тих нелюдів.

Шокувало, як ті орки наших пацанів вивозили, били, знущалися. Мій син служить, а тут «добрі» люди є – донесли, хто де служив. От вони й ходили знущалися, під вікнами стріляли. Це ж свої мешканці і доносили. 

Чим раніше війна скінчиться, тим краще. Щоб хоч наші діти повернулися додому.