Ганну з донечками під час вибуху врятував шкаф, який затулив їх в коридорі від вибухової хвилі. З тих пір дівчатка бояться гучних звуків
Ми мешкали у своєму рідному місті Покровськ із чоловіком та двома донечками. Їм на початку війни було чотири і сім років. Найжахливіший день був 7 квітня, коли був прильот в готель в центрі міста, біля якого ми живемо. Я з дітьми була вдома, у нас від вибуху вилетіли вікна, двері, пошкодило стіни. Це ще нам пощастило, тому що перша ракета прилетіла в сусідній дім.
Ми з дітьми сиділи в коридорі: вони гралися у планшеті, я дивилася в телефоні новини.
Від другого прильоту шкаф, який стояв у коридорі, впав на стіну і нас затулив. Тому ні мене, ні дітей не пошкодило, ми тільки злякались цього гуркоту.
Старша донька не показує вийду, що лякається, але коли чутно вибухи, або летить літак, вона присідає і затуляє вушка ручками. Я питала, навіщо вона так робить, а вона сказала, що їй так легше, не так страшно. А менша дуже боїться, вона майже живе в коридорі: там у неї матрац, на який вона іграшки переносить. Якщо чує вибухи, то плаче і біжить в коридор, навіть якщо це вночі.
Ми переїхали до батьків у приватний дім, поки в нас у квартирі не було, ні вікон, ні дверей. Може, через те, що це батьківський дім, я там почувала себе в безпеці. Зараз ми живемо знову в своїй квартирі. Старша донька навчається у першому класі, тому їй треба своє місце для занять, для підручників. Ми вікна й двері поставили, а ремонт ще не зробили. Бо ми не знаємо, яка буде ситуація. Сподіваємося, що скоро все налагодиться і все буде добре, віра не пропадає.
Я хочу, щоб мої діти були щасливі і в них було мирне небо. Хочу, щоб мої діти завжди посміхалися, щоб виходили на вулицю і нічого не боялися. Щоб у моїх дітей було майбутнє, і все, про що вони мріють, щоб збувалося. Старша донька мріє виграти чемпіонат України по черлідингу, ввійти у професыйну лігу, і я дуже хочу, щоб її мрія здійснилася. Дивлюся на неї, і вона мені надає сил. Якби не вона, то я не знаю, що було б з нами. Вона нас веде вперед, як промінчик світла. Так що я дуже вірю в перемогу і в наших воїнів, за них кожен день молюсь.