Будинок згорів ще третього серпня 2014 року. Ми жили й не тужили, отримували пенсію, був свій будинок, город, сім’я. Усі поїхали в перші дні [воєнних дій]. Через три тижні згорів будинок – і ми залишилися бомжами. Досі ходимо по чужих квартирах, як бомжі. Син теж залишився без житла. Дочка виїхала, орендує житло.

Уранці 11 липня ми виїхали, бо вже ходили чутки, що щось буде. Ми виїхали, а ввечері почалося бомбардування. Онуки були маленькими, і їх треба було вивозити. Уже стріляли поруч у Новомихайлівці – і скрізь. Зброя бахає, тому залишатися було страшно.

На ґрунті всіх цих потрясінь чоловік у 2015 році отримав інсульт. Потрібні медикаменти. Нескінченні проблеми... Мені зробили одну операцію, потрібно робити ще на суглобах. Ми обоє інваліди, хоча групу не оформляли, бо треба багато їздити й оформляти все, лягати в лікарню. Ми вже на пенсії. Через війну втратили здоров’я.