Мені 66 років. Живу в місті Снігурівка Миколаївській області. Працюю у школі. У перший день війни росіяни ледь не розстріляли мене на роботі. Вони заїхали на бронетранспортерах на територію школи. Запитували, чи є військові або люди зі зброєю. Я сказав, що немає. Вони погрожували вбити мене, якщо я збрехав. Провели обшук. Виводили людей з бомбосховища. 

У квітні, коли я був у школі, стався вибух. Я отримав контузію. Досі в голові дзвенить. 

Не було світла й води. Доводилося носити з річки за три кілометри й пити дощову. Продукти й ліки привозили з Баштанки, поки не перекрили дорогу. 

Хочеться, щоб війна швидше закінчилася. Мій син і два онуки воюють. Старшому 23 роки, меншому 19 виповнилося.