Мені 22 роки. Ми з Луганської області, тому для нас це не перша війна. У 2014 році теж були тяжкі часи. А у 2022-му я була вагітна, і для мене це взагалі було дуже складно. 

Жили ми в Гірському. Ліки було дуже тяжко знайти. Ще був дефіцит їжі. Завозили продукти декілька разів на тиждень. Доводилося стояти у великих чергах, щоб купити хліба. Уся ця ситуація мене шокувала.

Ми виїжджали своїми машинами. Були великі затори на дорозі. Важко було дістати пальне.

Ми в Павлограді, тому що наші рідні сюди приїхали ще в перші дні. Вони знайшли тут житло, і ми приїхали до них.

За стільки років я так і не навчилася справлятися зі стресом.

Хочеться, щоб майбутнє було світлим для нас і наших дітей. Хочеться миру, тиші, спокійного життя, щоб не лякатися кожного шереху.