Українська художниця Ольга Wilson малює «душі» загиблих українців.
«Хочу поділитися нашим горем. Мій тато, 75 років і його дружина поїхали в Чернігів на гемодіаліз. У мого тата була ниркова недостатність і він би помер без гемодіалізу… Вони жили в селі недалеко від Чернігова. Весь тиждень татові ставало все гірше. Чернігів в оточенні, навколо сіл – армія рф.
7 березня він та його дружина поїхали… На окружній дорозі Чернігова вони зупинились перед гілками, дружина вийшла, щоб їх прибрати з дороги. Почався обстріл. Вона заскочила в машину та побачила, що тато вже не рухається… Вона знов вискочила з машини, щоб його дістати з іншої сторони. Дружину було поранено і вона лежала біля машини, а сама машина згоріла разом з татом...
Коли обстріл скінчився – вискочили російські солдати, забрали її і вивезли в найближче село і кинули в дім. Добрі люди допомогли їй – знайшли ветеринара, який дістав кулю і зашив поранення. Вона вижила і ми разом поховали батька на 40-й день його загибелі.
Зобразіть будь ласка, останню дорогу. У нас велика сім’я – троє дітей, та ще двоє прийомних.»
Не змогла зобразити останню дорогу, хоч мені і вислали фото машини після… Я просто не змогла. Малюю Вашого тата просто щасливим і в спокої, як це було до війни.