Зараз у мене в руках шпатель або викрутка, а ще пару років тому я працював відеооператором на одному з провідних телеканалів країни. Як замісити бетон і стелити ламінат, налаштувати камеру та зробити панорамні зйомки я вчився самостійно, маючи при цьому диплом психолога.

Думок про повернення до Донецька вже немає

Коли у 2014-му в Донецьку почалися хвилювання, я і напарник-журналіст ще деякий час продовжували працювати, але сам телеканал був захоплений, а співробітники роз’їхалися. Знімали сюжети про місто, про життя донеччан. На заходи, організовані новою «владою», не ходили. У підсумку, я залишився без роботи. Буквально за пару днів прийняв рішення про переїзд до Києва.

В одній руці валіза з речами, у другій – сумка з інструментами. На столичному вокзалі мене зустрів друг. Ми йдемо по перону. Мить – обривається ремінь, і сумка з інструментами з гуркотом падає на плитку. «Це знак, значить, буду тут робити ремонти», – сказав я тоді. Ми посміялися і забули про цей випадок.

Деякий час я жив із родиною колеги з Донецька. Потім знімав квартиру з журналістами ТРК «Донбас». Спати доводилося на підлозі. Тому незабаром я знову з’їхав. Цього разу – у великий гараж, який згодом став станцією техобслуговування.

Заодно знайшов роботу – зробив ремонт у приміщенні. Це мої далекі родичі вирішили зайнятися бізнесом. Коли ремонт наближався до кінця, зателефонували з ТРК «Україна», і я знову «пішов у телевізор». Щотижня були відрядження на Донбас – Опитне, Мар’їнка, Красногорівка.

Через якийсь час я зрозумів, що почав емоційно вигоряти. Боячись за свою психіку, влітку 2017 року звільнився. Потім остаточно вирішив розпрощатися з «теликом» і став майстром з ремонтів.

У перспективі хочу сколотити бригаду. Але все ж першочергова мета – покупка житла в Києві. Поки разом із цивільною дружиною орендуємо квартиру. Думок про повернення до Донецька вже немає. Раніше ще жевріла надія. Я розумів, що вантаж минулого тягнув мене назад. У батьківському домі до війни побудував другий поверх. Планував одружитися й там жити. Практично все було готове, залишилося пару штрихів. Але не судилося.