Ми прокинулися від того, що на телефоні було багато пропущених дзвінків від брата, і звістка про те, що почалася війна. З гуманітарною катастрофою ми не стикнулись, бо одразу виїхали в Київську область, і я пішла працювати. Чоловік пішов служити у ЗСУ, вже пів року захищає нас.

Ми виїжджали на своїй машині. Важко було заправитись. Їхали дуже довго, щоб дістатися до заправних станцій. Взяли речі тільки самі необхідні.

Хочеться мирного майбутнього, без війни і вибухів.