Я житель Краматорська. До війни було все добре, а зараз стріляють, кругом вибухи.

Дізнався про війну у ліжку. Дуже страшно. Особливо – коли падають бомби, і наслідки непередбачувані. У нас є підвал з хорошим перекриттям. На нього і сподіваємось. 

Я нікуди не виїжджав, а дочку відправив у Вінницьку область. Винаймаємо їй там житло. 

Спочатку було складно з продуктами. Всі повиїжджали, все позачинялось. А зараз усе є.

Світло вимикають, але нічого. Магазини працюють. Не всі, але працюють. 

Люди почали повертатися в місто, як тільки дали газ. Раніше тільки собаки та кішки по вулицях бігали, а зараз можна людей зустріти. Машини їздять. Багато людей.

Найбільший стрес від війни, напевне, у пенсіонерів. Дуже переживають. 

Не уявляю, коли закінчиться війна. Хочеться пошвидше.