17 березня я з дитиною виїхала зі Слов’янська за кордон. У Германії я перебувала у родині. Люди були доброзичливі. Моїй дитині було важко адаптуватись та ми повернулись. Зараз живемо у Дніпрі, бо я там працюю. У Слов’янську залишився мій батько, тож я періодично їжджу додому.

Розумію, що скоро рідне місто доведеться залишити назавжди. Це буде дуже важко зробити.

Я нічого не потребувала за час війни. Гуманітарна допомога допомагає виживати. Сподіваюсь, що майбутнє в України буде добрим.