"Два роки я не ходила до школи – у моєму місті війна, і школи не працювали"

Я – Анастасія, мені 12 років. У мене є сестра Марія, їй 4 роки. Ми жили в місті Торецьк, а зараз живемо в Кам'янці-Подільському.

Я ходжу до школи, мені дуже подобається вчитися. Я в інтелект-класі. Дуже боялася, що мене не приймуть у новій школі, адже два роки не ходила до школи – у моєму місті війна, і школи не працювали. Але мене дуже гарно прийняли діти, я дуже вдячна мамі за те, що ми поїхали, хоч і не дуже хотілося.

В моєму місті почалася війна. Мама не хотіла виїжджати, бо у нас не було ні грошей, ні родичів. Пів року ми сиділи в підвалі, коли були обстріли. Коли вони стихали, ми йшли додому, але не було світла, газу та опалення.

Взяли речі, документи, і мама вирішила виїхати. Сьогодні рівно рік, як ми виїхали.

В мене там залишилися друзі, моя кішка і собака, мій самокат і багато усього.

На початку нас волонтери відвезли до Дніпра. Звідти ми поїхали до міста Ужгород, але там було дуже дорого винаймати житло, і ми переїхали до Кам'янця-Подільського. Тут дуже гарно, є фортеця. Мені дуже подобається тут, але я мрію, щоб скоріше закінчилася війна і ми поїхали до рідного містечка.

Я дуже хочу планшет або телефон, тому що після 5 уроків у мене два уроки онлайн, а я не можу вчитися. Телефон лише у мами, а ноутбук зламався. Але якщо Миколаю буде це дуже важко зробити, ми з сестрою будемо вдячні й цукеркам. А ще я хочу загадати, щоб скоріше закінчилася війна. Це дуже страшно.